«Брудні танці» — це безперечна класика 80-х — фільм, на якому виросло не одне покоління. Важко знайти того, хто не дивився цю легендарну картину, однак, ми все ж нагадаємо, що сюжет розповідає пристрасну історію про 17-річну дівчину Бейбі та молодого і привабливого танцюриста Джоні, які зустрічаються на курорті (куди вона приїздить з батьками) і через низку життєвих обставин починають танцювати ті самі «брудні» танці та готуватись до конкурсу.
Читайте также: Вівсяне печиво: класичний рецепт
Однак не лише сюжет та хімія між акторами привабили глядачів та глядачок, а й костюми, які показані у фільмі. Бо попри акторську гру та режисуру, найвідоміші моменти в найулюбленіших фільмах значною мірою визначаються саме одягом — він підкреслює характер героїв, їхній соціальний статус та уподобання. Також саме через одяг частіше за все у фільмах ми помічаємо еволюцію персонажа і «Брудні танці» не були виключенням.
Дизайн костюмів у цьому фільмі був дуже добре продуманий, адже навіть майже через 40 років після його виходу, багато з них не мають застарілого вигляду. Водночас кожен предмет одягу, зокрема, головної героїні, відображав її повсякденний, простий і невимушений стиль — вона носила білі кеди, джинси та легкі сорочки. Однак згодом образи Бейбі ставали все сміливішими і героїня показувала більше тіла. Авторкою цього всього була Гіларі Розенфельд — костюмерка та художниця з костюмів.
Роботу над фільмом «Брудні танці» вона отримала ще 1986 року й історія, яку режисер Еміль Ардоліно збирався розповісти, була їй зовсім не чужою.
«Мої батьки познайомилися в Grossinger’s — готелі, де відбувається дія фільму», — розповідає вона INDIE. Головним викликом для неї стало знайти вінтажні речі — у достатній кількості для головних героїв і масовки і це при тому, що бюджет для цього всього був мізерним. «Мені доводилося везти все це — одяг для персоналу готелю, гостей, їхні денні й вечірні образи — в мішках і валізах, за годину їзди через гори, і просто сподіватися, що цього вистачить», — додала вона і мала на увазі, що знімання відбувалися посеред нічого, у Північній Кароліні та Вірджинії.
Це було зовсім не те, що називають подорожжю з мінімальним багажем: за підрахунками Розенфельд, вона зібрала сотні пар взуття, сумок і светрів та щодня одягала до 200 статистів.
Читайте также: Батьки для хвостиків — новий тренд стосунків із тваринами
Однак окрім сорочок, купальників та шортів, які Гіларі Розенфельд підібрала для головної героїні фільму, особливо культовою стала сукня з епічного кульмінаційного танцю, під пісню Time of My Life, яку глядачі побачили в кінці фільму. Це була рожева сукня з багатьма шарами спідниць, які розкішно «танцювали» разом із акторкою, а романтики вбранню додавала ледь помітна вишивка.
«Якби в мене була ця сукня, я могла б стати мільйонеркою», — сміється Розенфельд. «Насправді я не змогла б, бо могла продати її лише один раз, але в мене є ескіз, за яким вона зроблена, і я колись його продам. Ця сукня стала культовою. Ця сукня ідеально підходить для персонажа, ця сукня ідеально підходить для того часу та для пробудження її персонажа — це щось, що виглядає сексуально, але не надто. Саме тому дівчата по всій Америці, а навіть деякі в Австралії, досі пишуть мені листи з питанням, де можна знайти цю сукню».
Однак де ця легендарна сукня зараз — невідомо.
«У мене цієї сукні немає. Костюми зберігають на випадок дозйомок, а потім, думаю, ця сукня опинилася у Дженніфер — цього ніколи офіційно не озвучували, але мені здається, що так і є. У мене є ескіз, який я придумала й намалювала, і за яким сукню зшили. Її довелося створювати спеціально, щоб у ній була закладена свобода руху. Тобто коли [Дженніфер] піднімала руку, сукня не розходилася по швах — хоча це траплялося багато разів. Але наприкінці залишився лише один екземпляр, і я не впевнена, що вам справді хотілося б мати цю сукню, бо її латали безліч разів.
Мені здається, люди хочуть цю сукню тому, що вона була ідеальною для свого моменту. Не тому, що це була найкрасивіша сукня у світі. Рух, персиковий відтінок… вона була свіжою й скромною, але водночас сексуальною. Вона сиділа на ній ідеально й була саме тією сукнею в саме той час. У цьому й полягає різниця між костюмом і модою», — розповіла Гіларі Розенфельд в інтерв’ю The A.V. Club.
Читайте также: Як врятувати гортензії після морозу та забезпечити пишне цвітіння навесні
