Сьогодні ми звикли, що прикраси зроблені з дорогоцінних чи штучних матеріалів, серед яких метали, камені та пластик, однак у 19 столітті уявлення про аксесуари були іншими. Той час абсолютно точно виділяється серед усіх історичних епох, особливо у Англії.
Читайте также: Рецепт салату з куркою, корейською морквою, кукурудзою та грибами
Смерть була постійним супутником вікторіанців, через велику кількість хвороб, погану санітарію та погане харчування, тому вона стала буденністю. Люди звикли до втрат і вони почала романтизуватись: популярними стали прогуляки цвинтарями, з’явилась мода на спіритизм та таксидермію. І саме у цей час особливо популярними стали прикраси, які сьогодні можуть нам здатись моторошним, адже виготовлені вони були зі справжнього людського волосся.
Такі аксесуари стали популярними серед середнього та вищого класів і сплеск такої моди можна легко пояснити — фотографії тільки з’явилися і були розкішшю доступною одиницям, тому люди хотіли залишити щось про родича, друга чи коханого на згадку, на роки. Таким чином жалоба стала великим бізнесом — почали з’являтися ювелірні прикраси з волосся померлих родичів та друзів.
За інформацією Erica Weiner, не кожен міг дозволити собі замовити унікальну, створену з нуля прикрасу з волосся, тож ювеліри почали виготовляти дешевші серії виробів із універсальними жалобними написами на кшталт: «Не втрачений, а пішов раніше», «Готуйся піти слідом», «На пам’ять». Можна було вибрати готову стандартну жалобну прикрасу з порожнім медальйоном, у який вкладали волосся близької людини, а потім замовити у ювеліра гравіювання. Жалобні прикраси можна було навіть придбати за каталогами поштою.
Попит на складно сплетені прикраси з волосся був настільки великим, що у Великій Британії цілі містечка працювали, аби його задовольнити. У Нью-Йорку численні майстерні та крамниці з виготовлення прикрас із волосся відкривалися просто на Бродвеї. Хоча замовити таку прикрасу було значно легше, ніж зробити її власноруч, багато людей у жалобі прагнули мати абсолютний доказ того, що прикраса справді виготовлена з волосся їхньої близької людини, тому популярною стала література, на кшталт посібника з плетіння «Самоінструктор з мистецтва роботи з волоссям» Марка Кемпбелла.
Для майстрів і художників, які працювали з волоссям, надзвичайно важливим було забезпечення якості плетіння, аби гарантувати, що використане волосся справді належало близькій людині замовника. Підбір кольору був окремою майстерністю: він вимагав зіставлення зразків волосся рідних із волоссям, яке продавалося на міжнародному ринку, пишуть Art of Mourning. Щоб фінансувати свої монастирі, монахині відрощували, зрізали й продавали власне волосся для плетіння прикрас — волосся стало дорогим товаром не лише у Великій Британії, а й у Франції.
Читайте также: Зимова меланхолія — дієві кроки, які допоможуть повернути радість навіть найсірішим дням
Але не лише смерті продавали подібні вироби, бо також вони стали ідеальними для увіковічнення важливих життєвих моментів, наприклад, народжень чи шлюбів. Подруги могли також обмінюватися пасмами перед тим, як вирушити в далекі подорожі, а молодші дівчата збирали пасма волосся для альбомів для вирізок — на зразок сучасних браслетів дружби. Також практика обміну подібними прикрасами була популярна серед закоханих, адже це дуже інтимне відчуття буквально мати можливість тримати частинку когось біля серця у медальйоні.
Загалом гарне природне волосся цінувалось у 19 столітті і жінки його активно відрощувати і пишались довгими і густими локонами. Воно також було символом здоров’я, гарного харчування, як наслідок, його також можна було прирівняти до багатства.
Це був доступний, сентиментальний матеріал, який популяризувався і носили прикраси з волосся навіть у королівській родині. Відомо що у королеви Вікторії були кулони з волоссям її дітей та чоловіка принца Альберта. Також браслет з волосся мала письменниця Шарлотта Бронте.
Виходити з моди прикраси з волосся почали після смерті королеви Вікторії, однак остаточну крапку на них поставила Перша світова війна — людей заохочували жертвувати свої гроші та час на воєнні потреби, а не на створення пам’ятних прикрас. Також на початку 20 століття поширенішою і доступнішою стала фотографія і тим, хто хотів мати згадку про близьку людину не потрібно було більше замовляти складні прикраси — кулон з фотографією всередині назавжди витіснив подібні прикраси.
Читайте также: Вечірня рутина, яка заважає спати — від чого варто відмовитися
