Фільм був знятий за мотивами однойменного роману 1931 року британської письменниці Марі Беллок Лоундесс і частково натхненний реальним вбивством, яке скоїла молода жінка. Головну роль у фільмі виконала дуже популярна акторка і красуня того часу Джоан Кроуфорд. Після виходу картина окупилась і принесла компанії Metro-Goldwyn-Mayer значний дохід, однак через кілька років була заборонена, а причиною цьому стало авторське право.
Читайте также: Як приготувати м’ясні фрикадельки у вершковому соусі
Справа дійшла до суду, який 1936 року постановив, що сценарій, за яким знятий фільм «Летті Лінтон», занадто точно відповідає п’єсі «Зневажена леді» 1930, а кіностудія не придбала прав на п’єсу та не вказала авторство. Суд заборонив подальшу дистрибуцію фільму і Metro-Goldwyn-Mayer вилучили його з прокату, тому картина через складний правовий статус «заморожена» і сьогодні. Однак іронія у тому, що ця заборона та образи головної героїні у фільмі зробили його легендарним. Попри те, що «Летті Лінтон» мало хто бачив, жінки 1930-х років масово «штурмували» універмаги у пошуках сукні-копії, яку носила у цій картині акторка Джоан Кроуфорд, яка тепер так і називається «сукня Летті Лінтон».
Це була біла сукня з довгою спідницею, яка мала дуже виразні акцентні деталі з плісованої органзи на рукавах, талії та спідниці. Автором вбрання був американський художник по костюмах Едріан Грінберг. Як зазначила історикиня моди Аманда Галлі, сукня була скроєна таким чином, щоб Кроуфорд було зручно рухатись і це було дуже важливим для акторки.
Що стосується іншої конструкції сукні, то її також прикрашали пояс з розеткою, зробленою з такої ж плісованої тканини, а спідниця складалася з трьох шарів тканини.
Часто повторюють історію, що Едріан створив ці гігантські рукави, щоб приховати широкі плечі Кроуфорд, але якщо подивитися на пропорції її фігури — плечі та стегна були майже однакової ширини, талія — тонка. Це була ідеальна фігура для початку 1930-х. Акторка була еталоном жіночої краси. Просто сукня була зовсім не схожою на те, що у той час пропонували на модному ринку — у 1930-х роках вечірній силует включав шовкові й сатинові тканини, мінімалізовані дизайни, легкі спідниці, оздоблення бісером чи рукави-флаттер. Тому коли раптом жінки побачили на екрані сукню з величезним об’ємом у верхній частині, романтичну, рясно оздоблену, мріяли її отримати.
Дизайн став дуже впізнаваним і його одразу почали копіювати. Популярний у США універмаг Macy’s у співпраці з Metro-Goldwyn-Mayer скопіював сукню 1932 року і продав понад 50 тисяч копій по всій Америці. Вартість сукні була приблизно 10 доларів (сьогодні це приблизно 230 доларів). Це унікальний випадок, адже вперше в історії звичайні жінки захотіли мати точну копію сукні з екрана, а представники модної індустрії та торгівлі усвідомили — Голлівуд — це золота жила.
Читайте также: Топ-10 модних трендів весна-літо 2026 року, які освіжать ваш гардероб
Деякі жінки віддавали перевагу цьому стилю, оскільки він мав більш молодіжний вигляд, також у той час такий дизайн вважався доречнішими для вечірнього вбрання молодими незаміжніми жінками. Деякі вважали, що об’єм у плечах привертав увагу до обличчя й візуально зменшував талію, повідомляє Maryland Center for History and Culture.
Ця можна лихоманка продовжувалась не один рік і сукнею Летті Лінтон надихалися дизайнери різних брендів, навіть у маленької принцеси Єлизавети була свою версія цого популярного і ті часи вбрання.
2017 року модельєр Карл Лагерфельд віддав шану сукні з фільму «Летті Лінтон» і нову її версію продемонструвала на подіумі Лілі-Роуз Депп.
Читайте также: Як доглядати за вовняним пальтом вдома та зберегти його вигляд
